Е́двард Мунк (Edvard Munch; 12 грудня 1863, Летен - 23 січня 1944, Екелі, поблизу Осло) - норвезький живописець і графік, постімпресіоніст і постмодерніст, символіст, його вважають предтечею експресіонізму.

Едвард Мунк народився 12 грудня 1863 року в Летені (Løten) у провінції Гедмарк (Hedmark). Хлопець рано лишився сиротою - коли Едварду було 5 років (1868 рік), померла його мати.

У 1881-86 роках навчався в Королівській школі малювання у Християнії (Кристианія, сучасне Осло). Під час навчання познайомився з представниками міської інтелігенції, зокрема, у 1884 році з Гансом Єґером (Hans Jæger), очільником міської богеми.

У цей же період почав виставляти свої роботи. Так, у 1885 році одна картина Мунка експонувалася на Світовій виставці у Антверпені, а сам Мунк уперше відвідав Париж. У 1886 році в Осло були показані 4 картини Е. Мунка, в тому числі, перша версія «Хворої дівчинки», що викликало неоднозначну реакцію критиків і публіки.

Після першої персональної виставки у 1889 році Едвард Мунк отримав державну стипендію і виїхав на студії (від італ. studere - навчання) до Парижа, де почав працювати в студії Леона Бонната (фр. Léon Bonnat).

У цьому ж році помер батько Мунка. Будинок Едварда Мунка в Осґордштранді У 1890-1892 роках жив у Парижі, відвідав Ніццу, місяць щоліта жив у власному домі в Осґордштранді (Åsgårdstrand) над фйордом Осло у рідній Норвегії.

У 1892 році знову виставлявся в Осло, його запросили виставити свої картини у Verein Berliner Künstler (Берлін, Німеччина), однак пропрацювавши тиждень, виставку довелось закрити з причини значних протестів громадськості.

У 1893 році Едвард Мунк створив шедеври «Крик» і «Мадонна». У наступному 1894 році, Мунк спробував свої сили у графіці. Автопортрет Мунка, літографія, 1895 У 1895-98 роках митець жив поперемінно в Берліні та Парижі.

У 1899—1902 ро періодами жив у Норвегії у власному будинку, пережив бурхливе кохання, що завершилося колотнечею в Осґордштранді, в результаті якої прострелили ліву руку Мунка. Через проблеми з поліцією Мунк терміново виїхав з Норвегії.

У 1903 році мешкав і працював у Берліні, Парижі, Любеку. Приєднався до «Спілки незалежних митців» (фр. Société des Artistes Indépendants). У цьому ж році уперше картини Мунка виставили у Варшаві. Починаючи з 1905 року (згідно з медичними звітами) розпочалася тривала депресія митця - багатомісячне нервове захворювання, поєднане з постійним вживанням алкоголю.

У цей важкий період життя не припиняв творчості - готував театральні декорації до вистав за творами Ібсена у Німецькому театрі (нім. Deutsche Theater, 1906 рік), у 1907-8 роках мешкав і працював у Берліні, вакації проводив у Варнемюнде (нім. Warnemünde) на балтійському узбережжі.

Восени 1908 року внаслідок прогресування хвороби відбувся напад - Мунк розпочав лікування у приватній лікарні лікаря Якобсона (Jacobson) в Копенгагені. У цьому ж році заочно отримав королівський орден святого Олафа.

Навесні 1909 року Едвард Мунк повернувся до Норвегії, де розпочав працю над проєктом оформлення кампусу Університету в Осло. У 1912 році на великій виставці сучасного мистецтва, переважно імпресіоністів, у Кельні картини Мунка експонувалися разом з творами найвідоміших митців — Сезанна, Гогена і ван Гога.

У 1916 році Мунк купив ділянку землі в Екелі (Ekely) у передмісті Осло. У 1919 році Мунк захворів на іспанський грип. У 1920-х роках митець здійснив низку оформительських проєктів у столиці Норвегії місті Осло - у 1922 працював над оформленням шоколадної фабрики Freia, а у 1928 році виконав розписи у міській ратуші.

У 1929 році Мунк збудував зимову студію в Екелі. У 1930-31 роках у митця погіршився зір. У 1933 році Едварду Мунку вручили Великий хрест Ордену святого Олафа. На схилі років митець жив поперемінно у власній оселі поблизу Осло, в студії в Екелі, у самі́й столиці.

23 січня 1944 року Едвард Мунк помер в Екелі. За заповітом усі його твори передали магістрату міста Осло. На творчість Едварда Мунка вплинули постімпресіонізм, стиль модерн, його вважають попередником експресіонізму.

Едвард Мунк писав символічні фігуральні композиції, у експресивний спосіб виражаючи в них еротичну пристрасть, власну самотність, моменти підглядання, боязнь хвороб і смерті. Стилю Едварда Мунка притаманні сильний контур, розпливчатість обрисів і ліній, особлива експресія, гра з кольорами, неповторний колорит.

Едвард Мунк у багатьох питаннях виявився митцем-новатором, не тільки у живописі, а й у розвинутій ним особливій графічній техніці, зокрема він першим застосував кольорову графіку.

Визначні твори: «Хвора дівчинка», 1885-86 «Сестра художника», 1892 «Крик», 1893 «Портрет Ібсена в Гранкафе», бл. 1898 «Дівчата на мосту», бл. 1901 «Робітники прибирають сніг», 1910 Творчість Едварда Мунка мала величезний вплив на європейське і світове образотворче мистецтво початку XX століття, недаремно Мунка вважають зачинателем експресіонізму.

Твори Едварда Мунка зберігаються у багатьох музеях світу, в першу чергу у Норвегії, зокрема, у відкритому в 1963 році Музеї Мунка та в Національній галереї (обидва в Осло), також картини митця експонуються в Метрополітен-музеї та Музеї сучасного мистецтва (обидва Нью-Йорк, США), Музеї д'Орсе (Париж, Франція), у Новій Пінакотеці (Мюнхен, Німеччина), Національній галереї Шотландії (Единбург, Велика Британія) тощо, зберігаються у приватних колекціях збирачів мистецтва. Його зобразили на норвезькій банкноті номіналом 1000 крон.

МЕДАЛІ ТА МОНЕТИ НА САЙТІ

Мистецькі спільноти кінця 19-го століття були вражені, коли Едвард Мунк представив громадськості інший тип мистецтва. Він знеособив людську фігуру на фоні червоного неба після виверження вулкана. Ця картина згодом стала важливою частиною нового напряму мистецтва експресіонізму.