Леопольд I (16 грудня 1790, Кобург — 10 грудня 1865) - король Бельгії з 1831 до 1865 року. Походив з роду герцогів Саксен-Кобурзьких, третій син великого герцога Франца Саксен-Кобург-Заальфельдського та Августи Ройс-Еберсдорфської.

Прийнятий на російську службу підполковником із зарахуванням до лейб-гвардії Ізмайловського полку 28 березня 1799 року. 1 лютого 1801 року був переведений до лейб-гвардії Кінного полку полковником, 16 травня 1803 року отримав генерал-майорський чин.

Брав участь у поході в Австрію 1805 року й перебував в оточенні імператора Олександра I під Аустерліцем. 1807 року брав участь у битвах під Гейльсбергом та Фрідландом. 1808 року супроводжував імператора у поїздці до Ерфурта,

1809 року за наполяганням Наполеона залишив російську службу й повернувся на батьківщину. 1813 року знову вступив до російської армії та був призначений командиром лейб-гвардії Кірасирського полку, з яким відзначився під Кульмом і був 9 вересня 1813 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу.

За Лейпцизьку битву його нагородили золотою шпагою з алмазами. 1814 року бився під Брієнном, Лаоном, Фер-Шампенуазом та Парижем. 28 жовтня 1814 року отримав звання генерал-лейтенанта, 1 червня 1815 року був призначений командиром 1-ї уланської дивізії.

31 березня 1814 року союзні армії на чолі з імператором Олександром I вступили до Парижа. «Я не пам'ятаю прекраснішої миті у моєму житті, — казав Леопольд, — ніж та, коли входив переможцем до цього міста, де так жалюгідно існував».

Бурбони прийняли Леопольда з великою люб'язністю. Він з'являвся на прийомах Талейрана і маршала Нея. Камергери й міністри, які деколи відмовляли йому в протекції, тепер шукали знайомства з ним, здивовані дружнім ставленням, що виявляв до нього російський імператор.

У середині червня 1815 року велика княгиня Катерина Павлівна (сестра Олександра I) відрекомендувала Леопольда принцесі Шарлотті, дочці принца Уельського, старшого сина короля Георга III, який був регентом при божевільному батькові.

Леопольд і Шарлотта сподобались одне одному. 1816 року Леопольд оселився в Англії, був офіційно відрекомендований королеві, принцесам і своїй нареченій. Упродовж двох тижнів він отримав 50 тисяч фунтів, став членом палати лордів і генералом британської армії.

Регент урочисто повідомив Таємній раді, що його дочка виходить заміж з любові. Але з помсти за непокору регент оголосив, що збирається надати її чоловіку титул герцога Кендал, за назвою крихітного маєтку; раніше цей титул мала німецька коханка Георга I.

Однак надання титулу не відбулось через передчасну смерть принцеси Шарлотти, яка померла 7 листопада 1817 року від ускладнень при пологах. Її син народився мертвим. Леопольд був глибоко засмучений втратою дружини й дитини та у подальшому назвав Шарлоттою доньку від другого шлюбу, майбутню імператрицю Мексики.

  

 

Шарлотта Августа Уельська (англ. Charlotte Augusta of Wales; 7 січня 1796, Лондон — 6 листопада 1817, Ішера) — єдина дитина Георга, принца Уельського (пізніше став королем Георгом IV) і його дружини Кароліни Брауншвейзької.

Протягом усього свого життя принцеса займала друге місце в лінії престолонаслідування після батька. Батьки Шарлотти Августи недолюблювали один одного ще до шлюбу і розійшлися незабаром після народження дочки.

Турботу про принцесу принц Уельський поклав на гувернанток і слуг, обмеживши спілкування дочки з матір'ю, яка врешті-решт покинула країну. Коли Шарлотта виросла, батько примушував її до шлюбу з Віллемом, наслідним принцом Оранським, майбутнім королем Нідерландів Віллемом II.

Спочатку принцеса прийняла Віллема, проте незабаром відкинула можливість укладення з ним шлюбу. Після тривалого протистояння з батьком за його згодою вийшла заміж за Леопольда Саксен-Кобург-Заальфельдського, майбутнього короля Бельгії.

Через півтора року щасливого шлюбу Шарлотта Августа померла під час пологів мертвонародженого сина. Смерть Шарлотти стала горем для британців, які вбачили в ній майбутню королеву, яка б разюче відрізнялася від непопулярного батька і божевільного діда.

Оскільки Шарлотта була єдиною законною онукою Георга III, на неодружених синів короля став чинитися значний тиск з пошуку дружин. У підсумку четвертий син короля Георга III Едуард Август, герцог Кентський, став батьком потенційної спадкоємиці престолу Вікторії Александріни, яка народилася через вісімнадцять місяців після смерті Шарлотти Августи.

Інший син короля Георга, герцог Кентський, одружився з Вікторією Саксен-Кобурзькою, вдовою княгинею Лейнінгенською, сестрою Леопольда. У герцога й герцогині Кентських 24 травня 1819 року в Кенсінгтонському палаці народилась дівчинка, яка згодом стала королевою Вікторією.

Леопольд 11 років був опікуном своєї племінниці, перебував з нею у постійному листуванні, надавав їй політичні поради, вона ніжно називала його «мій другий батько».1830 року його запросив на престол народ Греції, який чекав на створення свого королівства, що відбулося зрештою 1832 року.

Леопольд відмовився, і греки тоді обрали Оттона I. А в серпні — вересні 1830 року відбулася революція в Бельгії, в результаті якої виникла незалежна держава, що відокремилась від Нідерландів. Національний конгрес 22 листопада проголосував за конституційну монархію й 4 червня 1831 року обрав Леопольда Саксен-Кобурзького бельгійським королем більшістю в 137 голосів проти 48.

Король Леопольд I 21 липня 1831 року урочисто в'їхав на білому коні до столиці свого королівства — Брюсселя та склав присягу на вірність бельгійському народу й конституції. Цей день відтоді вважається одним з головних національних свят.

У розпалі суперечок щодо кандидатури на бельгійський трон Леопольду натякнули, що він неодмінно має одружитись із дочкою французького короля Луї Філіпа Луїзою Марією, яка була на 22 роки молодшою за Леопольда.

Французький кабінет в цьому союзі вбачав єдиний засіб нейтралізувати сильний англійський вплив, який відчував майбутній король бельгійців. 9 квітня 1835 року народився спадковий принц Леопольд Луї Філіп Марі Віктор, який став у подальшому бельгійським королем Леопольдом II.

  

 

Луїза Марія Орлеанська (повне ім'я фр. Louise Marie Thérèse Charlotte Isabelle d'Orléans; нар. 3 квітня 1812, Палермо, Сицилія — пом. ​​11 жовтня 1850, Остенде, Бельгія) — королева Бельгії, дружина короля Бельгії Леопольда I, уроджена принцеса Орлеанська.

Старша дочка і друга дитина короля Франції Луї-Філіпа I і його дружини Марії-Амалії Неаполітанської. По батьку вона доводилася внучкою Філіпу Егаліте, а по матері — королю Обох Сицилій Фердинанду I.

У дитинстві отримала буржуазну освіту завдяки зусиллям матері і тітки, Аделаїди Орлеанської, з якою була дуже близька. Абат Гійон викладав їй релігію, Жуль Мішле — історію, а П'єр-Жозеф Редуте — живопис.

9 серпня 1832 Луїза вийшла заміж за короля Бельгії Леопольда I.

Діти:

- Луї-Філіпп (1833–1834);

- Леопольд (1835–1909), наступний король Бельгії Леопольд II;

- Філіп (1837–1905), граф Фландрський;

- Шарлотта (1840–1927), вийшла заміж за майбутнього імператора Мексики Максиміліана I.

Бельгійська королева Луїза Марія померла від туберкульозу легенів у віці 38 років 11 жовтня 1850 року. Леопольд пережив її на 15 років, спадковий принц Леопольд вступив у свої права 17 грудня 1865 року.

 

 

МЕДАЛІ ТА МОНЕТИ НА САЙТІ

 

 

Велика та гарна медаль з зображенням молодого короля Бельгії Леопольда І, присвячена складанню присяги на конституції в  1831 році. Медаль складається з двох односторонніх половинок.

 

Гарна мідна і дуже товста медаль з зображенням короля Бельгії Леопольда І, присвяченна створенню найбільшої в Європі системи залізничних колій в 1843 році, які обьеднали багато країн після закінчення війни та розрухи. Медаль дуже рідкісна.

 

Гарна мідна медаль, присвячена Конгресу лібералізму на якому 360 представників громад Бельгії представили свої тези до програми Конгресу для створення нової ліберальної конституції Бельгії. Конгрес відбувся в 1846 році.

 

Чудова мідна медаль з зображенням королеви Бельгії Луїзи Марії Орлеанської, в шанування пам'яті з приводу її смерті в 1850 році.

 

Велика та гарна медаль з зображенням короля Бельгії Леопольда І та Луїзи Марії Орлеанської, 22 серпня 1853 року.

 

Гарна срібна медаль з зображенням короля Бельгії Леопольда І, для нагородження переморжців сільськогосподарского конкурсу в 1855 році. Нагороджено I.RELLENNE.

 

Дуже велика та гарна медаль з зображенням короля Бельгії Леопольда І та Луїзи Марії Орлеанської, присвячена 27 річчю народження нової династії, 12 червня 1859 року.

 

Гарна мідна медаль, присвячена Антверпенському мистецькому фестивалю, який відбувся в 1861 році. Медалі без зображення короля зустрічаються доволі рідко.

 

Гарна медаль з зображенням короля Бельгії Leopold I, присвячена Антверпенському торговому фестивалю 1-2 серпня 1863 року.

 

Гарна мідна пам'ятна медаль з зображенням короля Бельгії Леопольда І для нагородження або відзначення за особові заслуги  (Donne Par Le Roi - подарована королем). Без атрибуту і року.

 

Срібна монета 5 франків (1832-1949) короля Бельгії Леопольда І (в обігу до 01.08.1932 року). Медальєр: Joseph-Pierre Braemt.

 

Срібна монета 5 франків (1832-1949) короля Бельгії Леопольда І (в обігу до 01.08.1932 року).  Медальєр: Léopold Wiener.