Napoleon III Bonoparte

20.04.1808 - 09.01.1873

Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873) - останній французький імператор з 1 грудня 1852 року до 4 вересня 1870 року (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні). Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 року до 1 грудня 1852 року.

Племінник Наполеона I, після низки заколотів із метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Здійснивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії.

Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною. Після Липневої революції 1848 року, в Франції було повалено монархію, король Луї-Філіпп I був змушений зректися влади і решту життя провів у вигнанні.

Революціонери оголосили Францію республікою, з парламентом, і президентськими виборами раз на 4 роки. Саме на виборах 1848, вперше як значима політична фігура з'явився Шарль Луї Наполеон Бонапарт. Племінник Наполеона I Бонапарта.

Завдяки своїй компромісній позиції і поважного прізвища, він стає першим президентом Франції, не зважаючи на те що по закону Бонапартам було заборонено ставити на чолі держави, прийнявши пост президента він пообіцяв покинути його через 4 роки. Проте під час свого президенства, проти нього були налаштовані парламент і опозиція, які часто блокували його законопроекти й постійно нагадували про термін.

Тому 2 грудня 1851 року, Наполеон розпустив парламент, майже всі опозиційні лідери були арештовані, а вуличні протести жорстоко подавлені. Згодом завдяки цьому кроку, Наполеон змінює конституцію і врешті 1 грудня 1852 оголошує себе імператором Другої французької імперії, Наполеоном III.

Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона III, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській імперії почалась паніка.

У 1854 році Російська імперія програла війну. Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон III виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.

  

Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон III ухвалив рішення про втручання у внутрішні справи Мексики.

Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Війна тривала з 1862 до 1867 року з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ із території Мексики.

Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили, після того як канцлер Бісмарк редагував Емську депешу, виставивши все таким чином, наче імператор Бонапарт образив Вільгельма.

Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, а згодом і війна. Маршали Наполеона запевняли у безперечній перемозі французької армії, що зовсім не відповідало реальності. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец.

1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалалася. Париж взяли в кільце та тримали до кінця, поки парижани не здалися.

Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.

   

Імператриця Євгенія, вроджена графиня Монтіхо ісп. María Eugenia Ignacia Agustina Palafox de Guzmán Portocarrero y Kirkpatrick, condesa de Teba фр. Eugénie de Montijo; (5 травня 1826 — 11 липня 1920) — остання імператриця Франції, правила як регентка при Наполеоні III, провадила міжнародну політику.

  

Народилася у Гранаді. Походить із дворянського роду іспанського, французького і шотландського походження. Її батько воював під прапорами Наполеона під час Іспансько-французької війни. Отримала освіту в елітному пансіоні.

В 1852 познайомилася з імператором Франції Наполеоном ІІІ на балі в Єлисейському палаці. У 1853 році одружилася з ним. Наполеон так сказав про неї: «Дама, яку я обрав, благородного походження … Будучи побожною католичкою, вона підносить до неба ті ж молитви про благо Франції, що і я. Я віддав перевагу жінці, яку люблю і поважаю…, цінуючи незалежність, серцеву прихильність і сімейне щастя вище династичних забобонів, я анітрохи не буду слабкішим, оскільки буду вільнішим».

Мала романи з дипломатами багатьох дружніх країн. Проводила міжнародну політику. 1870 після від'їзду чоловіка на французько-прусську війну, яку вона підтримувала, стала регенткою. Після здачі Наполеона в прусський полон виїхала до Великої Британії.

    

Її син Лулу загинув у англо-зулуській війні 1879 року. Після цього стала на чолі бонапартистів. Померла у віці 94 років в Мадриді.

 

 

 

МЕДАЛІ ТА МОНЕТИ НА САЙТІ

 

 

Велика мідна медаль Наполеона ІІІ присвячена початку будівництва центрального ринку міста Парижа в 1851 році - Halles Centrales, виконана медальєром та скульптором Caque F.

 

Велика срібна медаль Наполеона ІІІ присвячена початку будівництва центрального ринку міста Парижа в 1851 році - Halles Centrales, виконана медальєром та скульптором Caque F.

 

Велика мідна медаль Наполеона ІІІ присвячена початку воз'єднання Лувра та Туальрі в 1852 році, виконана медальєром та скульптором Caque F.

 

Велика бронзова медаль Наполеона ІІІ присвячена ювілею закінчення будівництва і вводу в експлуатацію залізничної колії на мосту через річку в місті Парижі 1867 року.

 

Велика мідна медаль Наполеона ІІІ присвячена відкриттю Церкви Святої Тріїці 7 листопада 1867 року. Медаль виконана медальєром та скульптором Borrel в 1869 році.

 

Срібна медаль Наполеона ІІІ присвячена третій епідемії холери 1846-1860 років. Цією медалью було нагороджено Doctor Rouyer за значний внесок в подолання чергової епідемії в Парижі в 1854 році.

 

Срібна медаль Наполеона ІІІ відчеканена в Парижі для відзначення членів жюрі, які працювали над відбором переможців регіонального конкурсу в місті Прівас 1865 року.

 

Срібна медаль Наполеона ІІІ відчеканена в Парижі для відзначення членів жюрі, які працювали над відбором переможців регіонального конкурсу в місті Каркасон 1867 року.

 

Срібна пам'ятна медаль Наполеона ІІІ відчеканена в Парижі для відзначення членів жюрі та  організаторів регіонального конкурсу в місті Німес (Нім) 1863 року.

 

Срібна медаль Наполеона ІІІ відчеканена в Парижі для відзначення членів жюрі, які працювали над відбором переможців регіонального конкурсу в місті Гап 1862 року.

 

Срібна медаль Наполеона ІІІ відчеканена в Парижі для відзначення членів жюрі, які працювали над відбором переможців регіонального конкурсу в місті Аленсон 1865 року.

 

Срібна монета 5 франків 1852 року президента Другої республіки Франції Луї Наполеона Бонапарта (в обігу до 25.06.1928 року).

  

Срібна монета 5 франків 1868 року імператора Франції Луї Наполеона ІІІ (в обігу до 25.06.1928 року).

 

 Докладніше: медалі та монети Наполеона ІІІ